У 2022 році через війну врожай в Україні значно впав, і цього року обіцяє бути ще меншим. Факторів, які сприяють скороченню посівів та сходів, досить багато. Це і проблеми з вивезенням агропродукції, і, як наслідок, фінансові труднощі фермерів, а також екологічне забруднення грунтів. "Апостроф" з'ясовував, якими є перспективи вітчизняного агросектору, і чи можуть його проблеми призвести до дефіциту продовольства.
У "передвоєнному" 2021 році в Україні було зібрано рекордний урожай – 106,6 мільйона тонн, з яких 84 мільйони тонн становили зернові, а 22,6 мільйона тонн – олійні культури.
У 2022 році врожай виявився суттєво скромнішим – 72 мільйони тонн. Це не дивно, враховуючи, що значна частина аграрних територій, насамперед, у Херсонській та Запорізькій областях, опинилася під окупацією. А в прифронтовій зоні посівні та збиральні роботи або вкрай утруднені, або зовсім неможливі.
Через війну аграрії минулого року засіяли значно менше площ, ніж у 2021 році. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, озимими культурами було засіяно всього 4,5 мільйона гектарів, що майже на 42% менше, ніж роком раніше.
Очевидно, що це позначиться на врожаї. За прогнозом Національної зернової асоціації, у 2023 році загалом зернових та олійних зберуть 64,8 мільйона тонн.
У січні заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький заявляв, що фізичні обсяги врожаю цього року будуть на 10-15% меншими, ніж у 2022 році. Не важко підрахувати, що йдеться приблизно про 60 мільйонів тонн.
У свою чергу, агрохолдинг "Агрейн" дає ще більш песимістичний прогноз. Компанія оцінює врожай 2023 року на рівні 50-60 мільйонів тонн – 30-35 мільйонів тонн зернових та 20-25 мільйонів тонн олійних культур.
"Зниження внесення добрив на 50-60%, значні незбирані площі кукурудзи в полях, нестача фінансування та необхідність суттєвої економії призведуть до того, що очікувана врожайність знизиться залежно від регіону та культури приблизно на 10-30% порівняно із середньою врожайністю минулих років. Падіння врожайності може бути також через зменшення посівних площ та зміну структури посівів", - йдеться у повідомленні аграріїв.
Агросектор воєнного часу
Таким чином, можна констатувати, що аграрний сектор України, який вважається одним із стовпів вітчизняної економіки і до того ж забезпечував до війни значні валютні надходження від експорту - перебуває у кризі.
За словами президента Української зернової асоціації Миколи Горбачьова, сьогодні найбільша проблема для аграріїв – це логістика, яка дуже подорожчала після російського вторгнення.
"Якщо раніше фермер витрачав близько 30 доларів/тонна на логістику свого зерна, а решту отримував собі в дохід, то сьогодні він витрачає від 100 до 150 доларів на тонну. А це, звісно, зменшило рентабельність виробництва всіх культур. Внаслідок цього – скорочення площ посіву, як уже під озиму пшеницю, так і в майбутньому під ярі зернові", - сказав Горбачьов у коментарі "Апострофу".
До такої ситуації призвела блокада російськими окупантами українських портів, через що експортні потоки перенаправили на інші логістичні напрямки. Але навіть "зерновий коридор", який діє з літа 2022 року, не зміг повністю вирішити цю проблему.
"На сьогодні половина експорту йде альтернативними шляхами залізницею, автомобільним транспортом, а та частина, яка йде через морські порти, - там дуже велика черга суден, які простоюють по 40-50 днів. Одна доба простою корабля коштує 20-30 тисяч доларів . Це - додаткові витрати близько 40-50 доларів на тонну", - каже Микола Горбачьов.
У зв'язку з цим сільгоспвиробники скорочують виробництво зерна, оскільки вони не можуть продати його із прибутком.
"На сьогодні Україна не дотує фермерів. За якою ціною вони виростили, вони мають продати із прибутком. Якщо вони продають у збиток, то краще і не сіяти”, - підкреслив експерт.
Менше пшениці, більше ріпаку
Проблема рентабельності виробництва також впливає на структуру майбутнього врожаю. За словами заступника міністра агрополітики Тараса Висоцького, у пріоритеті в аграріїв зараз олійні культури – ріпак, соя, соняшник. Ця тенденція почала проявлятися вже у другій половині минулого року.
"Хоча олійні культури мають меншу врожайність на гектар, дають менший валовий збір у вазі, але вартість їх значно вища порівняно із зерновими – у 2-2,5 рази", - пояснив Висоцький.
Нічого дивного в цьому немає – фермери переходять на ті культури, які вони можуть продати та отримати за проданий товар більше прибутку.
При цьому часто йдеться про те, щоб отримати хоч якийсь прибуток.
"Якщо взяти ріпак, то він коштує більше 500 доларів за тонну, і сільгоспвиробнику вигідно його вирощувати, тому що собівартість його виробництва – 350-400 доларів на тоні, і 100 доларів ще залишиться прибутку. А якщо взяти пшеницю, то собівартість її виробництва – близько 180 доларів, а продають її по 150-160 доларів із поля. Тому її виробництво невигідне", - пояснює Микола Горбачьов.
У зв'язку з цим, у 2023 році очікується дворазове скорочення врожаю пшениці.
"Якщо до війни ми вирощували 33 мільйони тонн пшениці, то цього року очікується її врожай на рівні 16-17 мільйонів тонн", - зазначив Микола Горбачьов.
"Зернова угода" під питанням
Цілком очевидно, що падіння обсягів урожаю, а також проблеми з логістикою, призводять до скорочення аграрного експорту.
Так, якщо 2021 року з України було експортовано 51,2 мільйонів тонн зерна, то 2022 року – всього 38,5 мільйонів тонн (падіння майже на 25%). Зокрема, експорт пшениці скоротився з 20,1 мільйонів тонн у 2021 році до 11,2 мільйонів тонн у 2022 році (падіння більш ніж на 44%). Враховуючи невтішний прогноз щодо врожаю пшениці, її експорт у поточному році буде ще меншим. Вважається, що внутрішні потреби України у пшениці становлять близько 8 мільйонів тонн. Таким чином її експорт у 2023 році може не дотягнути навіть до 10 мільйонів тонн.
Це за умови, що "зернова угода", укладена у липні минулого року, буде діяти. Після продовження у листопаді термін її дії спливає в середині цього березня. Україна хоче продовжити угоду мінімум на рік і при цьому розширити кількість портів, що задіяні в її рамках.
Однак поки що незрозуміло, як поведеться Росія, яка минулої осені шантажувала весь світ загрозами непродовження угоди.
Втім, як вважає член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин, "зернову угоду" буде продовжено, тому що вона дуже потрібна Туреччині.
"Особливо після останніх землетрусів турки мають дуже серйозну проблему з продовольством", - сказав Пендзин у розмові з "Апострофом".
Сьогодні, нагадаємо, Туреччина є однією з небагатьох країн, які зберігають помірно дружні відносини з Росією, у зв'язку з чим Кремль намагається враховувати інтереси Анкари.
Також зазначимо, що в експорті агропродукції з України дуже зацікавлений Китай, а РФ сьогодні по суті перетворилася на васала Піднебесної.
При цьому абсолютної впевненості в тому, що "зерновий коридор" продовжить роботу, бути не може, оскільки дії російського диктатора стають все менш передбачуваними.
Міни замість зерна
Є ще один фактор, який може серйозно погіршити стан аграрного сектору України, – екологічний.
За даними видання Politico, з початку повномасштабної російської агресії було зафіксовано 2300 випадків завдання шкоди навколишньому середовищу нашої країни, яка оцінюється в 48 мільярдів євро.
Значну загрозу становить пошкоджена техніка російської армії, яка продовжує гнити на українських полях та отруювати навколишнє середовище, виділяючи небезпечні речовини. Загалом це понад 400 тисяч тон шкідливих відходів, повідомляє Всеукраїнський молодіжний рух Let`s do it Ukraine.
Колосальною проблемою є боєприпаси, що не розірвалися. За даними Let`s do it Ukraine, на сьогодні "мінне поле" в нашій країні становить близько 250 тисяч квадратних кілометрів, що більше всього Корейського півострова.
У ЗМІ та соціальних мережах регулярно з'являються повідомлення про підриви під час сільськогосподарських робіт.
"А це означає, що навіть на звільнених на сьогодні територіях навряд чи варто очікувати на хороший урожай", - попереджає Олег Пендзин.
Не кажучи вже про території, де зараз ведуться активні бойові дії, і які ще доведеться звільняти.
“Довжина фронту – 4000 кілометрів, де летять бомби, снаряди, міни. Вони потрапляють у землю. У землі від 20% до 25% мін не здетонували. І доведеться розмінувати всі ці поля на 4000 кілометрів в довжину і приблизно на 20-30 кілометрів в ширину, - каже Микола Горбачьов. - На це піде дуже багато років, щоб потім ці землі можна було використати в аграрній сфері”.
Чи вистачить продовольства
Все вищевикладене наводить на неприємні думки про те, що на вітчизняний аграрний сектор чекає занепад.
І перше питання, яке у зв'язку з цим турбує українців, - чи може виникнути нестача продуктів через падіння обсягів урожаю?
"Дефіциту продовольства в Україні не буде, - переконаний Олег Пендзин. - Ми прогодуємо себе 100%, у цьому навіть немає сумнівів".
Микола Горбачьов погоджується, що продовольчій безпеці країни нічого не загрожує.
"Україна вирощувала зерно і 1000 років тому, і 100 років тому, і під час Першої світової війни, і під час Другої світової війни. Україна і зараз вирощує зерно та експортує його. Навіть під час війни ми годуємо за межами нашої країни більше людей, ніж проживає на нашій території, - каже експерт. - Ми – та країна, яка завжди вирощуватиме більше зерна, ніж нам потрібно".
Більше того, аграрний бізнес в Україні зростатиме, вважає Олег Пендзин.
"Я думаю, що після війни те, що залишиться в Україні, це буде "аграрка". Інша річ, що потрібно створювати аграрний кластер, а не вивозити зерно. Але це вже питання післявоєнне", - підсумував експерт.