Забезпечення «для своїх». Кому грає на руку призначення Дани Ярової заступницею міністра оборони — ЗМІ
Ключову роль у цьому відіграє компанія «Українська бронетехніка», яка опинилася в центрі уваги журналістів The New York Times, що оприлюднили в серпні своє розслідування про роль Пашинського у забезпеченні армії
На початку вересня Кабмін звільнив майже всіх заступників міністра оборони на тлі нещодавньої заміни самого міністра: замість Олексія Резнікова оборонне відомство очолив Рустем Умєров. Щойно стало зрозуміло, що в міністерстві буде нова команда, у ЗМІ почали з'являтися прогнози щодо того, хто ж стане заступниками новопризначеного глави Міноборони.
Ім'я однієї з претенденток звучить особливо часто. Волонтерка та підприємниця Дана Ярова стала ключовою фігурою під час кампанії з «викриття корупції» в Міноборони в період керівництва Олексія Резнікова. Активно переконуючи суспільство в наявності в держустанові корупційних схем, вона в березні цього року увійшла до складу громадської Антикорупційної ради при міністерстві. Там Ярова продовжила збільшувати вплив і, зрештою, Резнікова звільнили саме на створеному тлі корупції.
Тепер Ярова — одна з фавориток на посаду заступниці міністра оборони з питань тилового забезпечення та державних закупівель. Це вкрай відповідальна посада, а отже, варто детальніше вивчити кандидатів, які можуть її обійняти. А вивчати у випадку Ярової є що: за популістськими заявами та образом антикорупціонерки, здається, приховані інтереси сторони, зацікавленої в посиленні впливу на Міноборони.
Становлення антикорупціонера
Більшу частину життя Дана Ярова не мала жодного стосунку до корупційних розслідувань і досвіду в галузі оборонних закупівель. Фактично вона відносно недавно відкрила в собі «дар» антикорупційного розслідувача — якраз у період, коли почалися перші розмови про можливе звільнення Резнікова.
І справді, саме публікації Ярової в безлічі видань, схоже, відіграли свою роль у переконанні Офісу президента та громадськості в корупції в Міноборони і, попри видиму відсутність прямих доказів проти тодішнього міністра, все ж спричинили його відставку.
Детальну біографію Ярової знайти важко. Відомо, що вона народилася в Бучі, а дата народження в її офіційній автобіографії на сайті Міноборони прихована.
Там також зазначено, що вона навчалася в Університеті Державної фіскальної служби України у 1995–2000 роках на спеціальності «банківське право» та у 2002–2005 роках — на спеціальності «державні фінанси».
Протягом 2000-х вона працювала в низці банків та фінансових установ, а у 2010 році заснувала власне виробництво одягу «Даная». З 2016 року вона обіймає посаду директорки компаній «Веселка України» та «ДТРЕЙД».
Наявність власного бізнесу мала б бути серйозною перепоною до отримання ключової державної посади, пов'язаної із закупівлями на мільярди гривень. Сумніватися в доброчесності Ярової, можливо, є підстави. Їх, як здається, наочно ілюструє її «зірковий час» в Антикорупційній раді МО.
Тіньова рада
Антикорупційна рада була створена у відповідь на резонансні скандали, пов'язані із закупівлею продуктів харчування за нібито завищеними цінами, які почалися з історії про «яйця по 17 гривень». Попри відсутність реальних доказів існування таких закупівель, обурена громадськість вимагала конкретних рішень.
Одним із таких рішень і стало створення Антикорради, у межах якої було створено три комісії: одна відповідала за питання закупівель та постачання, інша займалася моніторингом законодавства та процесів нормотворення, а третя відповідала за комунікації, кадрову роботу та експертні обговорення.
Основна проблема полягала не в структурі Ради, а в тому, яким чином її члени тлумачили цілі та завдання цих комісій. Наприклад, комісія з моніторингу законодавства та нормотворчої діяльності «розробляла рекомендації, пропозиції та проєкти нормативно-правових актів». Іншими словами, члени громадської Ради, не маючи відповідної освіти та досвіду, виносили проєкти законів. Більше того, вони не лише їх створювали, а й мали чималий вплив на ухвалення цих нормативних актів. При цьому в жодному законі чи іншому документі не передбачалася відповідальність за дії членів Ради, і за будь-який «фейл» відповідатимуть виключно ті, хто під тиском Ради підписував документи.
Таким не до кінця визначеним статусом Ради, мабуть, користувалася і Ярова, яка є членом власне Антикорупційної ради та членом Комісії Антикорради з питань закупівель. Відповідно, це, як видається, є конфліктом інтересів, адже вона одночасно обіймає позицію громадського контролю та фактично виконавчого органу. Крім цього, як і інші члени Ради, Ярова не несе ні адміністративної, ні кримінальної відповідальності за свої рішення.
Джерела одного з видань розповіли, що члени Антикорупційної ради нібито відверто втручаються в написання умов державних конкурсів. Їм нібито надходять вказівки, як змінити умови конкурсу під конкретну компанію, а Рада одразу ж вказує людям у Міноборони, що вони мають зробити для цього. Чиновники міністерства, своєю чергою, настільки бояться публічного скандалу, що піддаються тиску.
Магія чисел
Подібну діяльність Ярова та її колеги, мабуть, ховають під гучними заявами про «5,5 млрд грн, зекономлених державою» в результаті роботи Антиради. Така економія, можливо, пояснюється простою маніпуляцією під час процедур визначення стартової ціни на державних конкурсах.
Процедура передбачає, що установа, яка оголосила конкурс, визначає стартову ціну, яка є середньою на ринку. Організатор конкурсу фактично встановлює середнє значення на основі запитів до кількох учасників ринку щодо того, за скільки вони готові продати товар державі. Водночас учасникам ринку ніщо не заважає називати будь-які ціни.
Проблема в тому, що громадськості не розповідають, що зі стартовою ціною, обчисленою в такий спосіб, держава не обов'язково економитиме — навіть за умови того, що на папері та у звітах Антикорупційної ради буде написано, як за підсумками торгів ціна на товар виявилася меншою на десятки відсотків.
Саме в навичках членів Антикорради впливати на перебіг державних аукціонів, мабуть, і полягає причина активного «просування» Ярової на високу посаду. Час познайомитися з тим, хто, мабуть, найбільше виграє від такого призначення — бізнесменом, чиновником та екснардепом Сергієм Пашинським.
Збройовий барон
Днями Ярова оригінально відреагувала на появу у ЗМІ повідомлень про її призначення в Міноборони та зв'язок із Пашинським.
«Все написане до останньої коми — правда», — сказала вона.
Іронічне висловлювання, звісно ж, не скасовує істини, яка полягає в тому, що Ярова, схоже, справді виступає в міністерстві як нібито агент впливу скандально відомого ексзаступника секретаря РНБО, який відзначився широким спектром комерційних інтересів у темі «оборонки», а також довгим корупційним шлейфом.
На сьогодні компанії, пов'язані з Пашинським, забезпечують майже 40% поставок бронетехніки та іншого військового обладнання за кошти державного бюджету. Ключову роль у цьому відіграє компанія «Українська бронетехніка», яка опинилася в центрі уваги журналістів The New York Times, що оприлюднили в серпні своє розслідування про роль Пашинського у забезпеченні армії.
Пашинський, мабуть, допомагає Україні не з патріотичних міркувань. Згідно з даними ЗМІ, тільки одна його фірма-постачальник, вищезгадана «Українська бронетехніка», за підсумками минулого року отримала прибуток у понад $350 млн. Але ексдепутату, який був підозрюваним у корупційних справах, схоже, цього виявилося мало.
Підприємець ще у 2015 році нібито тиснув на департамент державних закупівель з вимогою купувати паливо у обраного ним постачальника, а не за найнижчою ціною. І зараз Пашинський, здається, має міцний вплив на Міністерство оборони і заробляє на ньому не тільки за рахунок поставок військового обладнання, а й через контроль над компаніями, що постачають продукти харчування для армії.
На захисті неблагонадійних постачальників
У червні Міноборони провело 22 аукціони на поставку продуктів харчування для Збройних Сил України на друге півріччя 2023 року. У восьми з них контракти на загальну суму 7,21 мільярда гривень отримала компанія ТОВ «АТОМСЕРВІС», яка, здається, перебуває під безпосереднім контролем братів Дмитра та Леоніда Крючкових. Журналісти вказують на нібито тісну співпрацю цих братів із Пашинським, який завдяки своїм впливовим зв'язкам у МО нібито допомагає їм вигравати конкурси.
Розслідування журналістів також нібито розкрило іншу цікаву особу в компанії ТОВ «АТОМСЕРВІС» — одеського підприємця Олега Атаянца, який нібито зараз проживає в Сполучених Штатах і нібито мав бізнес-зв'язки з «авторитетом» Юрою Єнакієвським. Фірми, з якими співпрацює Олег Атаянець і його партнери, можливо, можуть бути пов'язані з ухиленням від сплати податків на суму 400 мільйонів гривень, що зараз розслідується співробітниками Бюро економічної безпеки.
Попри всі ці ймовірні факти та попередження, що «АТОМСЕРВІС», можливо, є неблагонадійною компанією, Ярова публічно виступала на захист інтересів фірми.
Пашинський, здається, має давні зв'язки і з виробником зброї КБ «Луч», а в березні 2022 року його сина Антона призначили заступником гендиректора цього підприємства. Дана Ярова на звинувачення в лобізмі відповідала, що її справді можна назвати лобісткою КБ «Луч», адже вона «лобіює інтереси будь-яких українських виробників зброї». Як бачимо, це не зовсім правда — адже, схоже, за цікавим збігом найчастіше вона виступає на боці компаній, пов'язаних саме з Пашинським.
Ризик монополії
«Нічого не можу сказати, але тримайте сьогодні кулачки», — таке повідомлення з'явилося на сторінці Ярової у Facebook 20 вересня, що, швидше за все, свідчить про велике бажання члена Антикорради все ж таки отримати високу посаду.
І поки підписники Ярової «тримають кулачки», Сергій Пашинський, напевно, працює над втіленням цього призначення в життя. Водночас уже можна прогнозувати, до яких змін може призвести отримання нею посади.
Структури Пашинського, ймовірно, остаточно «закріпляться» на фінансових потоках Міноборони, можливо, сформувавши корупційну монополію з постачання продуктів для ЗСУ. Це також стане поганою новиною для ключового Агенції з оборонних закупівель, адже Пашинський нібито грає на реорганізацію цієї установи.
При цьому будь-які звинувачення в корупції Яровій буде легко відкинути — зрештою, яка корупція там, де керує антикорупціонер? Чекати ретельного контролю з боку Антикорупційної ради, мабуть, не варто: напевно, навряд чи члени Ради будуть старанно і неупереджено контролювати роботу колишньої колеги. Отже, у разі призначення Ярової склад Антикорради має бути повністю оновлений — або ж на міністерство, можливо, чекає створення безпрецедентної схеми заробітку на закупівлях, яку, імовірно, «покриватимуть» ті, хто створення таких схем мав не допускати.











