Стрілянина на вулицях українських міст, вибухи, резонансні вбивства – це не хроніка буремних 90-х. Це сьогоднішня реальність, де зброя у руках пересічних людей перестала бути поодиноким явищем.
Лише за минулий рік країну сколихнула серія гучних убивств. Правоохоронці говорять про диверсії, «російський слід», експерти – про зростання злочинності в країні через провал реформ у правоохоронному секторі та корупційні схеми.
На чиєму боці не була б правда, але жертв від цього не зменшується, а навпаки – щороку стає дедалі більше. Ситуація набуває загрозливих масштабів.
Фактор крові
Серед найбільш резонансних злочинів 2017 року можна згадати вбивство екс-депутата Держдуми Росії Дениса Вороненкова біля готелю “Прем’єр Палац” у Києві. Політика розстріляли.
Не менш гучним виявився і підрив автомобіля, в якому перебував співробітник СБУ полковник Олександр Хараберюш, у Маріуполі. Чоловік помер на місці.
До цього ж «кривавого списку» – вбивство у Солом’янському районі Києва керівника спецназу Головного управління розвідки Міністерства оборони Максима Шаповала.
Також у вересні у центрі столиці вибухнула машина, внаслідок чого загинув член чеченського добровольчого батальйону, який воював на Донбасі – Тимур Махаурі.
Невдовзі вбили ще одну українську військову – Аміну Окуєву. Невідомі обстріляли її машину, де вона перебувала з чоловіком, на залізничному переїзді біля селища Глеваха поблизу Києва.
І це лише невеликий перелік справ, які набули широкого розголосу. Окрім них у Києві та інших містах України правоохоронці періодично фіксують низку випадків «з’ясувань стосунків» із зброєю в руках.
За даними Генпрокуратури, кількість злочинів, скоєних у країні із застосуванням вогнепальної зброї, зростає неймовірними темпами. Якщо на початок 2017 року в ГПУ налічувалося 49 таких справ, то уже на кінець липня – понад 3 тисячі, з них 727 розбійних нападів та 786 умисних вбивств.
За словами екс-голови Пенітенціарної системи Сергія Старенького, деякі з гучних убивств справді мають ознаки того, що їх організували з Кремля, але проблема не лише в цьому.
«На сьогодні всі ці резонансні справи відбуваються не просто «підійшов, застрелив і пішов», – розповідає він. – Їх здійснюють за допомогою вибухових пристроїв, які потребують серйозної підготовки і навичок поводження. Йдеться про організовані групи, які розподіляють ролі стеження, супроводу, атаки на об’єкт, прикриття цього об’єкту.
Нині кілери – це вже не одинаки, мають свої організації, у них є доступ до будь-якої зброї. Треба їм тротил, снайперська гвинтівка, чи протитанкова міна – вони їх знайдуть».
Експерт пояснив, що такий розгул бандитизму став можливим із кількох причин.
«Перша причина – відсутність ефективної правоохоронної системи, – переконаний він. – Не можна боротись з організованими бандами наявністю патрульних поліцейських. Це неефективно. Багато підготовлених правоохоронців, яких із різних причин звільнили, зараз є або виконавцями, або консультантами злочинних груп. Розповідають тактику кримінального розшуку. Тобто злочинці проінформовані та підготовлені. Звісно, є велика кількість тих, хто має навички вбивств людей на фронті, професійні навички поводження зі зброєю, вибухівкою. Вони повернулись зі Сходу, не можуть себе знайти тут. Економічна ситуація не дозволяє їм це зробити. При цьому привезли з собою значну кількість зброї».
Старенький додає, що криміногенну ситуацію в країні можна змінити. Для цього треба обов’язково зробити в поліції підрозділи, які б системно відслідковували та вивчали інформацію щодо організованих злочинних угрупувань та дозволити вільний обіг зброї. «Правоохоронна система зберігає за собою монополію на збройний опір, не даючи людям зброю, – розповідає експерт. – Тому необхідно дозволити вільний обіг зброї законослухняним громадянам.
Наприклад, військовослужбовцям, поліцейським – аби вони вдома могли користуватись такою ж зброєю, як на службі. І таких категорій багато. У нас лише пенсіонерів МВС – 200 тис. людей. Якщо кожен із них матиме дозвіл на зброю, то зможе захистити свої сім’ї. І злочинці знатимуть, що можуть отримати кулю у відповідь на законних підставах».
Закон і зброя
На сьогодні обіг зброї в країні регулюється трьома документами. Перший – інструкція МВС, що визначає, зокрема, придбання й застосування зброї. Другий – постанова Верховної Ради про право власності на окремі види майна. Третя – постанова Кабінету міністрів «Про затвердження Положення про дозвільну систему».
Водночас закону, який регулював би обіг зброї, у нас немає. Через це виникає багато суперечливих моментів.
На думку Сергія Старенького, цей закон свідомо блокують, оскільки він невигідний МВС.
«Гляньмо, яка ситуація з нагородною зброєю – це дуже серйозний бізнес із боку МВС, – говорить він. – Навіть та інструкція, яка регламентує порядок реєстрації зброї, зокрема нагородної, свідчить про те, що під реєстрацію підпадає нагородна зброя, вручена згідно з законом. А закону ж немає. Тому це правовий нонсенс. Згідно з інструкцією, нагородна зброя має зберігатись у спеціально відведеному для цього місці. Тобто користуватись нею ніхто не може. Але такий «нонсенс» зручний. Тому і блокують ухвалення будь-якого закону.
Уже більше ніж чотири законопроекти, які стосуються обігу зброї, за останні 20 років намагались протягнути через ВР. Але відповідь дуже проста: МВС не хоче дозволяти вільне володіння зброєю громадянам, оскільки тільки в них є монополія на використання та зберігання зброї в охоронних послугах, у послугах фізичного захисту.
Усі структури, починаючи від правоохоронців у супермаркетах і закінчуючи особистими охоронцями, не мають права на нарізну короткоствольну зброю. На це має право лише держохорона МВС. А послуги їхні порівняно з іншими утричі-вчетверо дорожчі – завдяки наявності зброї. Тут іще варто враховувати нелегальну торгівлю нагородною зброєю та «гумовими» пістолетами. Крім того, гляньмо, яка ситуація з дружинними, які марширували Києвом нещодавно. Це ж злочинні угрупування. І лише імпотентність поліції пояснює, чому не можуть протидіяти цьому. Корінь усього цього росте від політичної доцільності міністра Авакова, який намагається пограти м’язами і показати, як має бути. Та й яке минуле у Авакова? Він, за інформацією багатьох оперативників, є представником російського злочинного світу, який тут полегшує їхнє життя: починаючи від закону Савченко, масових амністій 2014-го року – до знищення підрозділів, які борються з організованою злочинністю».
Деякі фахівці стверджують, що нелегальний обіг зброї в Україні сьогодні перевищує навіть наркотрафік за кількісними та фінансовими показниками.
На думку голови Української асоціації власників зброї Георгія Учайкіна, необлікований обіг зброї – це вагома частина тіньової економіки.
«Обіг незареєстрованої «чорної» зброї в Україні сягає масштабу великого прихованого ринку, – розповідає він. – За оцінкою міжнародних фахівців, у нас від трьох до п’яти мільйонів необлікованих стволів на руках. Це дуже серйозно. Обіг зброї і наркотрафік – це різні площини. Останній, думаю, все ж таки більш місткий за обсягом грошей та й за обсягами. Хоча, безумовно, тут може бути помилка. Ми ж моніторимо лише легку стрілецьку зброю, а якщо до цього додати кулемети, гранатомети, вибухівку, то можуть бути й інші дані».
За словами Учайкіна, крива зростання обігу зброї в Україні почалась іще у 90-х роках.
«Старт усього цього почався після розпаду СРСР, – пояснює експерт. – Військову зброю вивозили ешелонами. Весь цей мотлох, який витягували з Європи, залишили в Україні. Після розпаду Союзу документи на зброю залишились у Москві, а у нас – сама зброя. Тоді почався професійний збут радянської зброї. Це і зенітні установки, і танки, і ракетні комплекси, літаки, кулемети, автомати тощо.
Дійшло то того, що зброя з України була помічена в усіх гарячих точках планети. Спритні бариги заробили на цьому десятки мільярдів доларів.
У середині 90-х, коли все це набуло загрозливих масштабів, світова спільнота втрутилась. Почали, зокрема, заарештовувати зброярських баронів. Саме в цей період багато стрілецької зброї зникло з наших складів. Це і заклало фундамент чорного ринку зброї. Він у нас стабільно десь станом на 2007 рік у середньому три мільйони одиниць. У 2014-му відчули навалу. Масово з’являлись нелегальні пістолети, автомати, вибухівка, гранати. Це все перетворилось на тіньовий потужний бізнес. Там є багато схем. У зоні конфлікту трофейна зброя виникає ледь не щодня. Зараз ситуація стабільніша. Але, щойно починаються якісь заворушки, сюди все валом лізе. Уявіть собі, гранату на непідконтрольній території можна купити за пачку цигарок. Такі закони війни. Там купив за 20 грн гранату, а у нас продав її за 400. Можна й автомат Калашникова купити, якщо йтиме оптова партія, за 100-150 дол., а тут за нього дадуть 800-1000 дол.»
Учайкін додає, що правоохоронці знають про все, але не втручаються.
«За 2016 рік МВС примудрилось вилучити 1000 одиниць зброї, – розповідає експерт. – Це ж мізер. Відмовляються визнати очевидні речі, бо мають із цього зиск. Якщо є попит, то одразу з’являється пропозиція. Остання є на Сході. Залишилось з’ясувати, яка ціна та на яких умовах ця зброя перетинатиме блокпости. Якщо людина хоче в Києві купити Макарова, то це десь коштуватиме 500 дол. На непідконтрольній території їй не дадуть купити зброю, хоч там цей Макаров буде в кілька разів дешевший. Це системний бізнес. Є посередник. Процес постачання налагоджений».
На його думку, вихід з цієї ситуації один – легалізувати зброю.
«Україна – єдина країна в Європі, яка не має свого зброярського законодавства, – наголошує Учайкін. – Маємо ухвалити закон, який би чітко визначав, хто, на яких умовах і на яких підставах має отримати зброю для самозахисту. І тоді придбати той самий Макаров буде дешевше, але вже у законний спосіб. Попиту на зброю з чорного ринку не буде».
Джерело: politeka.net