Лідер партії «Свобода» Олег Тягнибок визнаний журналом «Кореспондент» Людиною року. Справді, успіх популістсько-націоналістичної «Свободи» є однією з найгучніших сенсацій минулих парламентських виборів. «Свобода» перестає бути регіональною силою, яка присутня лише в кількох західних регіонах країни, вона входить у вищу лігу і отримує реальний вплив на політику. Можливо, не такий потужний, як основні партії, але в будь-якому випадку, діяльність «Свободи» – добра чи погана – стає помітною для усіх. Її не вдасться приховати, сховати під килимом, пояснюючи, що це всього лише вибрики маргінальної партійки локального масштабу.
Причина успіху «Свобода» є зрозумілою, усі її аспекти проаналізовано. У будь-якій країні, де є велика недовіра до влади, а люди незадоволені станом справ у державі, такі партії як «Свобода» можуть розраховувати на підтримку та успіх. У Польщі кілька років тому такою силою була «Самооборона» Анджея Лєппера, який з простого фермера швидко став віце-спікером Сейму, згодом – віце-прем'єром. Та врешті-решт він пішов з політики з ганьбою, звинувачений у привласненні чужого майна та злочинах на сексуальному ґрунті, аж врешті покінчив із собою. Лєппер був популістом і ворогом істеблішменту (хоч у в підсумку став його частиною) але він ніколи не був націоналістом.
Зі «Свободою» справа складніша. Не відомо, чи їх націоналізм є серйозним, чи це просто театр. Чи антиросійська, антиєврейська та антипольська риторика це лише трюк, щоб грати на емоціях і подобатися електорату у деяких регіонах, чи це провісник реальної політики. Зрештою, суперечностей є дуже багато. Як можна бути антиросійською силою і в той же час не могти однозначно пояснити, чи не користається з тієї чи іншої підтримки Москви. Те ж саме стосується відносин із владою. «Свобода» є опозиційною, навіть дуже, проте не секрет, що зовсім недавно вона мала підтримку ресурсів Партії регіонів. Для нинішньої влади, така опозиція як «Свобода» – це відмінний аргумент для зовнішнього та внутрішнього вжитку, що Партія регіонів – це не так уже й погано.
Нарешті, заохочуючи Об'єднану опозицію співпрацювати зі «Свободою», влада ослаблює підтримку опозиції і Юлії Тимошенко на Заході – мовляв, як ви можете підтримувати тих, хто заграє з фашистами. Одним словом, «Свобода» усім потрібна, а якби її не було, то її потрібно було б придумати – як партію Володимира Жириновського у Росії.
Дехто називає «Свободу» єдиною справді ідеологічною силою в українському парламенті і вважає, що вона може змінити обличчя українського політикуму. У певному сенсі, це може бути правдою, хоча я не певен, чи буде це позитивною зміною. Слабо вірю, що радикали і популісти під впливом присутності в парламенті будуть вимушені стати цивілізованими. Будь-хто, хто зазнав спокуси популізму ніколи не відмовиться від цього задоволення і не стане виваженим політиком. Бо ніщо не дає такого ефекту в політиці як образи, критика усіх за усе та порожні обіцянки. І якщо можна все це подати під соусом боротьби з авторитарною, несправедливою владою – тим краще.
«Свобода», отже, має майбутнє. У даний час влада лише користає з її успіху. Не розумію лише, чому «Свободу» підтримують деякі політики з Об'єднаної опозиції. Саме опозиція втрачає найбільше на успіхові «Свободи». По-перше, «Свобода» відбирає виборців у «Батьківщини» та Юлії Тимошенко. По-друге, псує імідж опозиції як демократів. Треба бути сліпим, щоб цього не бачити. Але, схоже, емоції у політиці є важливішими, аніж тверезий політичний розрахунок. Хоча за якийсь час тих, хто сьогодні безкарно фліртує зі «Свободою» сьогодні, чекає сильний головний біль.
Марцін Войцеховський, Lb.ua
Напомним, Судьба украинских беженцев зависит от восстановления украинской промышленности, - Reuters.
Ранее Вести-ua.net писали, Від ГКЧП до АТО: етапи російської агресії.
Также Вести-ua.net сообщали, Курс валют в Украине: что происходит в обменниках и банках.
Почему вы можете доверять vesti-ua.net →