Безумовним позитивом є те, що Адміністрація Дональда Трампа в загальних рисах сформулювала свої підходи щодо російської агресії проти України, які поки що мало чим відрізняються від підходів попередника. Отже, США не визнаватимуть анексії Криму, триматимуть санкційний тиск допоки т.зв. Мінські домовленості не будуть виконані, а також відновлюють спеціальний канал комунікації Білого дому з Кремлем (призначення Спецпредставником Курта Волкера).
Втім, екстравагантність особистості Трампа, його майже ірраціональне бажання покращити взаємини з Путіним зберігатимуть певну невизначеність та можуть обернутися неприємними сюрпризами.
Заклик Тіллерсона до Москви зробити крок у напрямі деескалації може знайти певну реакцію Москви, але в цілому не дає підстав сподіватися, що ситуація кардинально зміниться. Як тактичну перемогу в Москві сприймають вихід Путіна із ізоляції (зустріч з Трампом, Меркель та Макроном). Хоча санкції наносять шкоду, запас економічної міці дає можливість Кремлю продовжувати свій зовнішньополітичний курс.
Мінський процес лише для України є інструментом досягнення миру, для Росії це є одним з інструментів війни. Нездатність офіційного Києва згенерувати працюючі підходи та залучити до їх реалізації західні країни є сигналом Москві продовжувати агресію, комбінуючи військові та незбройні методи.
Джерело: Александр Хара, obozrevatel.com