Державну видавничу сферу виставлено на продаж: державна акціонерна компанія «Українське видавничо-поліграфічне об’єднання», яка об’єднує усі державні поліграфічні комбінати і підприємства країни, увійшов до списку об'єктів, що підлягають приватизації у 2017 – 2020 роках.
Зрозуміло, що держава хоче заробити грошей, але от чи отримає вона їх – це вже інше питання. Успішність приватизації залежить від безлічі факторів, і, у першу чергу, від того, хто цим складним процесом опікуватиметься.
У випадку з «Укридавполіграфією» опікуватися нею буде її багаторічний керівник – голова правління ПАТ Василь Продан. Особистість відома ще з тих часів, коли підприємство було підпорядковане Міністерству освіти під управлінням недоброї пам’яті міністра Табачника. Власне, саме Дмитро Табачник 2012 року заключив із Проданом черговий робочий контракт, причому на максимальний термін – п’ять років.
Як виявилося пізніше, міністр не прогадав. Під час сумнозвісної оборудки із підручниками, що прогриміла 2013 року, вірний Продан блискуче виконав роль «смотрящого» над процесом: сировина для підручників закупалася у кого треба і за скільки треба (гроші ж державні – їх не шкода!), друк доручався «довіреним» типографіям (здебільшого, теж пов’язаним з Табачником), а далі, у якості приємного бонусу, обидва «партнери» наживалися ще й на транспортуванні кінцевого продукту на місця, замовляючи його за цінами у 6 – 10 разів вищими за ринкові. В результаті вартість окремих підручників сягнула аж за 350 гривень, а учасники оборудки зірвали чималий куш.
Здавалося б, з такою трудовою біографією людина давно б мала сидіти на нарах, а не очолювати державну акціонерну компанію – однак ні. Навіть після того, як контракт Продана завершився, а «Укрвидавполіграфія» була передана від МОН Комітету Держтелерадіо, нові шефи Продана чомусь так і не спроміглися розлучитися із таким цінним кадром. Незважаючи на протести громадськості – зокрема, товариства «Просвіта» та Всеукраїнського форуму «Українська альтернатива» - голова Держтелерадіо Олег Наливайко подовжив контракт Продана, і все залишилося на своїх місцях.
Тим часом, за термін царювання табачниківського протеже «Укрвидавполіграфія» встигла значно «схуднути». На сьогоднішній день значна частина площ підприємств компанії роздана в оренду численним приватним фірмам і фірмочкам. Навіть у головній київській «штаб-квартирі» відомства зараз квартирують більше 60 приватних організацій, починаючи від стоматологічних клінік і закінчуючи страховими компаніями та школами танцю (танцюють у «Укрвидавполіграфії» досхочу: танцювальних студій за адресою Довженка, 3 значиться аж цілих шість). Куди йдуть гроші, зароблені на цій оренді, - таємниця, повита мороком.
І ось тепер цей дерибан має вийти на новий рівень: гігант державної видавничої сфери виставлено на приватизацію. Під чуйним керівництвом того ж Василя Продана. Не треба бути Нострадамусом, щоб передбачити, чим скінчиться це запускання цапа до капусти: більш-менш «живі» потужності «Укрвидавполіграфії» будуть продані кому треба за копійки, решта піде з молотка у якості нерухомості. А якщо згадати, що ціни на нерухомість як раз сягнули дна, то зрозуміло, що і з цієї частини «Укрвидавполіграфії» держава отримає такий дріб’язок, що справа не варта і заходу.
Як стало відомо Резонансу, члени товариства «Просвіта» на чолі із Павлом Мовчаном знову звернулися до голови Комітету Держтелерадіо із вимогою не допустити подальшого розкрадання державної видавничої сфери. «Вимагаємо негайно прийняти рішення про звільнення В. Продана з займаної посади керівника ПАТ «ДАК Укрвидатполіграфія». Організувати та провести конкурс на заміщення вакантної посади. Новому керівнику доручити провести внутрішній аудит, скласти стратегічний план виводу підприємств, що входять у ПАТ «ДАК «Укрвидатполіграфія» на конкурентний рівень та забезпечити їх прибуткову діяльність. У випадку, якщо наше звернення залишиться без уваги, залишаємо за собою право проведення публічних заходів з залученням широкого кола громадських та політичної організацій», - йдеться у листі.
Отже, пану Наливайко є над чим подумати. Зрозуміло, що якщо він аж досі тримав Продана на посаді – це явно було комусь вигідно, однак тепер час вирішити, чи варта ця вигода перспективи масових громадських протестів. Ситуація в країні напружена, люди втомилися кожен день чути, що у державі знов щось вкрадено, і будь-яка іскра невдоволення може запалити таке багаття, що не дай боже. Тож розумніше не гадати, яка саме крапля переповнить чашу громадського терпіння, а просто перестати цим терпінням зловживати.
Якщо, звичайно, у наших чиновників ще зберігся хоч якийсь розум.
Олександр Зубров, для Резонансу