Деякі з пацієнтів після клінічної смерті змогли розповісти вченим, що під час «відключки» чули лікарів і могли уривчасто переказати переговори персоналу, передає Ukr.Media.
Автори дослідження також з'ясували, як довго триває такий стан.
Страх неминучої смерті – для багатьох людей це одне з найбільш неприємних відчуттів, особливо це стосується тих, хто боїться померти в самоті. І як з'ясували вчені, для таких страхів у людей є всі підстави.
Згідно з дослідженням учених з Медичного центру Лангоне при Нью-Йоркському університеті (NYU Langone School of Medicine), момент вмирання – якщо це можна так назвати – щось зовсім інше, ніж люди вважали раніше.
Виявляється, померлі деякий час навіть після офіційної констатації смерті все ще знаходяться у свідомості. І більш того – вони розуміють, що вони померли і повністю відчувають навколишній світ.
Це з'ясувала група дослідників під керівництвом професора Сема Парниа. Протягом багатьох років його команда спостерігає за станом вмираючих, а також збирає свідчення тих, хто пережив клінічну смерть. Після довгих років роботи автори зібрали дані, узагальнили їх і опублікували перші підсумки.
Головний висновок дослідження: після офіційної констатації смерті – тобто, після зупинки серця – людський мозок все ще функціонує і залишається активним. Розум живе. А значить, в більшості таких випадків люди можуть розуміти, що вони померли.
При цьому померлий відчуває, що його тіло більше не реагує на зовнішні подразники. Навіть якщо він захоче поворухнути рукою, його власне тіло не послухається. Людина відчуває себе ув'язненим у власному тілі. Чує слова, бачить оточуючих, але вже не може подати їм знак.
Деякі з пацієнтів після клінічної смерті змогли розповісти вченим, що під час «відключки» чули лікарів і могли уривчасто переказати переговори персоналу.
Як виявилося, смерть – щось зовсім інше, ніж ми вважали раніше.
Вчені пояснюють свої висновки тим, що мозок помирає повільніше, ніж серце, тому людина, його розум, живе деякий час навіть після констатації смерті.
За даними Американської асоціації серця (AHA), терміни «зупинка серця» та «серцевий напад» часто використовуються як взаємозамінні, але вони не є ідентичними. Під час серцевого нападу блокована артерія нерідко запобігає попадання крові тільки в одну частину серця, що може призвести до смерті саме цієї ділянки – хоча в цілому серце продовжує битися. Під час зупинки серця електричні сигнали, що приводять до його роботі, порушуються, серце перестає битися, настає смерть.
У переважній більшості випадків лікарі визначають смерть, грунтуючись на тому, що серце більше не б'ється, пояснює професор Сем Парния, керівник відділення критичної медицини та реанімації в NYU Langone School of Medicine: "Саме так у більшості випадків встановлюється час смерті людини".
І саме з моменту зупинки серця кров перестає надходити в мозок – його робота сповільнюються.
Сповільнюється – але не зупиняється!
Таке уповільнення ланцюгової реакції клітинних процесів, які в кінцевому підсумку призводять до загибелі клітин всього мозку, може зайняти кілька годин після смерті серця.
І робота кори головного мозку – так звана «мисляча частина» – весь цей час буде хоч і повільно, але продовжується. А людина жити і відчувати.
І означає те, що зазвичай називається смертю (зупинка серця), за словами лікарів, є лише першою її фазою.
Мозок помирає повільніше, ніж серце, тому деякий час людина живе навіть після констатації смерті.
Дослідження вчених з Нью-Йорка підтверджує підсумки більш раннього відкриття, яке зробили канадські фахівці з Університету Західного Онтаріо. Тоді також заявлялося, що життя після смерті далека від завершення: після припинення роботи багатьох органів мозок все ще продовжує працювати, і досить довго.
До РЕЧІ
Сучасній медицині, втім, і раніше було відомо, що мозок помирає пізніше серця (завдяки чому стала можлива, наприклад, трансплантація серця, сьогодні ця операція успішно проводиться в багатьох країнах). Проте вважалося, що якщо життєдіяльність мозку не підтримувати спеціальними медичними препаратами, то мозок скоро помре слідом за серцем. І ось тепер дослідження вчених з Нью-Йорка показало, що цей час значно більше.
А ось команда лікарів з лікарні в Єрусалимі Haddassah проаналізувала історії людей, які виявилися близькі до смерті, і виявила, що повернення до спогадів про життя може бути пов'язано з тією частиною мозку, яка зберігає спогади. Лікарі вважають, що ця частина мозку – остання частина, порушена дефіцитом кисню і втратою крові. А тому здатна працювати, навіть коли людина втрачає свідомість і повільно вмирає.
Медики відзначають, що часто спогади вмираючих людей особливо емоційні. При цьому між спогадами не існують лінійної прогресії, людина не може відповісти, чому до нього прийшли саме ці спогади, а не інші.