Європейський супутник зафіксував у пустелі на півдні Марокко величезні червоні смуги, що простягнулися на десятки кілометрів. На перший погляд, вони нагадують сліди лави, проте дослідники з'ясували, що незвичайне явище пов'язане з водою та рослинністю в одному з найпосушливіших регіонів країни.
Про це повідомляє Daily Galaxy.
У січні 2026 року супутник Sentinel-2 європейської програми Copernicus зробив знімок регіону Варзазат біля гір Антиатласу. На ньому видно розгалужену мережу яскраво-червоних смуг, що простягаються пустельною місцевістю.
Спершу зображення може створювати враження масштабного геологічного явища. Однак найближчі вулкани розташовані приблизно за 2000 кілометрів, а походження червоних смуг виявилося зовсім іншим.
Як пояснили в ESA, червоного кольору, видимого на фотографії, насправді немає. Знімок створено в умовному кольорі з використанням даних ближнього інфрачервоного діапазону, невидимого для людського ока.
Річ у тім, що рослини поглощають видиме червоне світло, але добре відбивають ближнє інфрачервоне випромінювання. Саме тому на супутниковому зображенні ділянки з рослинністю мають яскраво-червоний колір.
Величезні смуги виявилися рослинністю уздовж сезонних річок — долини, які наповнюються водою переважно взимку та навесні. Ці водотоки беруть початок у горах Антиатласу і утворюють розгалужену мережу, яку складно детально вивчити без супутникових спостережень.
Особливе значення відкриття має для Марокко, де в цьому регіоні випадає лише трохи більше ніж 100 міліметрів опадів на рік.
Супутникові знімки дозволяють ученим стежити за змінами рослинного покриву та оцінювати стан водних ресурсів у посушливих районах.
Якщо червоні ділянки зменшуються, це може свідчити про пересихання сезонних водотоків або погіршення доступності води для рослин. Їхнє збільшення, навпаки, може бути пов'язане з ряснішими опадами або розвитком зрошувальних систем.
Завдяки супутникам Sentinel-2 дослідники можуть регулярно отримувати нові зображення території, зокрема з інтервалом приблизно п'ять днів. Це допомагає спостерігати зміни без тривалих наземних експедицій.
Останніми роками Марокко переживає серйозний дефіцит води, спричинений тривалими посухами, потеплінням клімату та надмірним використанням підземних вод у сільському господарстві.
Після семирічної посухи на початку 2026 року кількість опадів зросла, проте проблеми з водопостачанням залишилися.
Зокрема, водосховище греблі Ель-Мансур-Еддабі, яке також видно на супутниковому знімку, у січні було заповнене лише на 35%, а в жовтні цей показник становив 47%.
За наведеними даними, доступність відновлюваних водних ресурсів у Марокко скоротилася до 620 кубометрів на людину на рік — приблизно в чотири рази менше, ніж у 1960 році.
Через виснаження підземних запасів води в провінції Варзазат навіть довелося призупинити видачу дозволів на буріння нових свердловин.