Історія російського вторгнення в Україну — це історія нездійснених очікувань. Спочатку НАТО вважало Росію нестримною силою, потім спостерігачі помилково повірили, що російська армія близька до краху. Зараз, щоб зрозуміти стан справ, політики повинні визнати ключовий фактор: Москва зробила глибокі уроки зі своїх невдач і систематично адаптувала свою військову та виробничу стратегію.
Про це пише Foreign Affairs.
Інституціоналізація навчання та нові сили
Починаючи з 2022 року, Росія розгорнула складну екосистему навчання, яка об'єднала військово-промисловий комплекс (ВПК), дослідницькі установи, університети та військовослужбовців. Це призвело до інституціоналізації бойового досвіду та переорієнтації виробництв на потреби воєнного часу.
Ключові зміни та адаптації:
В результаті, російська армія перетворюється на силу, здатну не лише розвиватися в ході поточної війни, але й готуватися до майбутніх високотехнологічних конфліктів.
Створення навчально-промислового комплексу
На початку вторгнення російські підрозділи адаптувалися імпровізовано: встановлювали захисну броню на техніку, освоювали нове маскування та обмінювалися порадами через соціальні мережі. Хоча таке навчання "від людини до людини" є першим етапом, воно часто втрачається.
Коли Кремль усвідомив, що війна затягнеться, він розпочав систематичну роботу з інституціоналізації цих уроків.
Ці заходи допомогли Росії стабілізувати лінію фронту та витримати український контрнаступ 2023 року.
Перезапуск ВПК
Протягом першого року вторгнення Україна отримувала "допомогу" від самої російської техніки: вона масово виходила з ладу через недбале обслуговування, виробничі дефекти та конструктивні недоліки.
Найбільш яскравим прикладом стала техніка радіоелектронної боротьби (РЕБ). Перевірки виявили дефекти у 30% систем. За даними видання “Військова думка”, 60–70% відмов російських систем РЕБ у 2022–2024 роках були спричинені несправностями обладнання, і лише 30–40% – вогнем ЗСУ.
Росія усвідомила критичну відсталість ВПК і розпочала рішучі кроки для прискорення інновацій, що колись гальмувалися застарілими правилами та бюрократією.
Ці зміни дозволили Росії скоротити технологічну перевагу України та випускати нові та модифіковані системи, що краще підходять для умов війни.
Це пояснює, чому для України стало складніше атакувати російські командні пункти та склади. Російські удари стають масштабнішими та складнішими, що вимагає від партнерів України інвестувати більше в засоби ППО та системи РЕБ, а від України — розвивати ракети великої дальності.
Адаптація як виживання: висновки про трансформацію армії РФ
Російська армія, яка на початку вторгнення 2022 року недооцінила волю України і потерпала від проблем з обладнанням та командуванням, перетворилася на організацію, що невпинно навчається.
Російські військові тепер не просто адаптуються на передовій; вони систематично збирають, аналізують та інституціоналізують бойовий досвід у всій системі оборони. Це робиться з чітким усвідомленням того, що характер війни змінився, і це вимагає кардинальної реформи армії та підготовки до повоєнного періоду.
Фактори, що гальмують Москву
Незважаючи на амбітні плани, Кремль стикається з низкою критичних обмежень, які ускладнять повну реалізацію його цілей:
НАТО під загрозою: необхідність діяти
Москва висловлює занепокоєння, що США та Європа можуть вивчити її нову тактику, особливо щодо дронів, і розробити ефективні контрзаходи. Це занепокоєння має стати закликом до дії для НАТО.
Як підсумовує видання, російські збройні сили слід оцінювати реалістично: вони недосконалі, але стійкі. Їхні структурні проблеми існують, але процес їхнього навчання невпинний. Війна формує армії, і Росія готується до нового способу ведення бойових дій.