Через російські атаки та дефіцит складських приміщень в Україні можуть зрости ціни насамперед на м'ясо, молочну продукцію, рибу, морозиво та заморожені напівфабрикати, які потребують спеціальних умов зберігання. Логістичні витрати бізнесу можуть збільшитися на 30-40%, однак це не означає аналогічного подорожчання товарів, оскільки кінцева вартість залежить також від виробничих витрат, конкуренції та торговельної націнки.
Про це свідчать дані дослідження WINHUB, пишуть медіа. Російські атаки на складську інфраструктуру змушують українські компанії змінювати способи зберігання продукції, орендувати додаткові приміщення та перевозити товари між різними регіонами.
Найбільший ризик зростання витрат через дефіцит складських приміщень виникає у виробників та постачальників продуктів, для яких необхідно постійно підтримувати визначену температуру. Йдеться насамперед про швидкопсувну продукцію, яку не можна тривалий час зберігати у звичайних приміщеннях.
Для таких товарів потрібні спеціалізовані холодильні та морозильні склади, обладнання для підтримання температури, а також безперебійне електропостачання. За словами директорки UTG Євгенії Локтіонової, саме ця категорія продукції найбільше залежить від доступності складської інфраструктури.
"Найбільше це вплине на продукти харчування, які потребують спеціальних температурних режимів та високих витрат на енергію. Найменший вплив буде на локальні сезонні товари та інші товари, для яких характерне коротке логістичне плече", – пояснила експертка. З огляду на особливості зберігання, до найбільш чутливих категорій можна віднести:
Проблема полягає не лише в тому, що складських приміщень стає менше. Для зберігання різних категорій продукції потрібні різні умови, а отже, не кожен вільний склад можна використати як заміну пошкодженому.
Наприклад, звичайне сухе приміщення може підходити для зберігання певних непродовольчих товарів або продукції тривалого зберігання. Однак, розмістити там охолоджене м'ясо, молоко чи заморожену рибу без відповідного обладнання неможливо. Для таких товарів необхідні холодильні установки, контроль температури та спеціальна організація логістики.
Додатковим чинником є ситуація з електропостачанням. Під час війни підприємства змушені враховувати ризики відключень електроенергії, а для холодильних складів це особливо критично. Щоб уникнути псування продукції, компанії можуть використовувати резервні джерела живлення. Однак, їх придбання, обслуговування та забезпечення пальним потребують додаткових коштів.
Не всі категорії продукції однаково залежать від великих логістичних центрів. Найменший вплив дефіциту складських приміщень, за оцінкою експертів, очікується для локальних сезонних товарів із коротким шляхом доставки.
Йдеться про продукцію, яку виробляють неподалік від місця реалізації та яка не потребує тривалого перебування на великих розподільчих складах. Наприклад, частина сезонних овочів і фруктів може надходити до торговельних точок безпосередньо від місцевих виробників або через невеликі логістичні майданчики.
У таких випадках витрати на складську інфраструктуру можуть бути нижчими, оскільки товар швидше потрапляє від постачальника до покупця. Водночас, навіть сезонна продукція не повністю захищена від подорожчання. На її кінцеву вартість можуть впливати ціни на пальне, транспортні витрати, врожайність, погодні умови та інші чинники.
Крім того, ситуація відрізняється залежно від конкретного товару. Наприклад, овочі, призначені для тривалого зимового зберігання, можуть значно більше залежати від складських потужностей, ніж продукція, яку продають одразу після збирання врожаю.
За оцінкою Локтіонової, сукупні логістичні витрати виробників і торговельних мереж через подорожчання оренди, подрібнення складської мережі та зміну маршрутів можуть зрости на 30-40%. Однак важливо розуміти, що подорожчання логістики на 30-40% не означає, що продукти в супермаркетах автоматично зростуть у ціні на такий самий відсоток.
Витрати на транспортування та зберігання становлять лише частину кінцевої вартості товару. Крім них, ціна залежить від вартості сировини, виробництва, пакування, оплати праці, податків та торговельної націнки. Для прикладу, якщо умовний товар коштує 100 грн, а логістика становить 10 грн у його ціні, збільшення логістичних витрат на 40% додасть 4 грн до загальних витрат.
За умови повного перенесення цього подорожчання на покупця ціна становитиме 104 грн, а не 140 грн. Однак, це лише умовний розрахунок, який демонструє механізм формування ціни. Насправді частка логістики в собівартості різних товарів суттєво відрізняється.
Крім того, компанії не завжди можуть перекладати всі додаткові витрати на покупців. В умовах конкуренції частину подорожчання вони можуть компенсувати скороченням власної маржі або оптимізацією операційних процесів. На це звертає увагу директор департаменту дистрибуції та логістики COMFY Олег Фещенко.
За його словами, зростання логістичних витрат не обов'язково призводить до подорожчання продукції. Компанія намагається компенсувати додаткове фінансове навантаження завдяки операційній ефективності та власній маржі. Водночас, можливості такого стримування цін не є необмеженими.
Нестача складської нерухомості вплинула й на вартість оренди. За оцінкою UTG, лише за останні кілька місяців ставки на якісні складські приміщення в Україні зросли в середньому на 12-13%. У Київському регіоні ефективна орендна ставка для складів класу А становить приблизно 5-5,5 долара за квадратний метр на місяць без ПДВ та операційних витрат.
Для найбільш затребуваних об'єктів вартість може сягати 6 доларів за квадратний метр. У західних областях, зокрема на Львівщині, ставки становлять близько 6-7 доларів. Водночас, змінюються й умови оренди. Власники приміщень дедалі частіше скорочують періоди безкоштовного користування, зменшують знижки та намагаються укладати довгострокові договори.
Для виробників і торговельних мереж це означає збільшення постійних витрат на утримання товарних запасів. Ще однією зміною на українському ринку стала поступова відмова частини бізнесу від надмірної концентрації товарів в одному логістичному центрі.
Раніше великі централізовані склади дозволяли оптимізувати витрати на зберігання та доставку продукції. Однак в умовах регулярних російських атак така модель створює значні ризики. У разі знищення одного великого складу компанія може одночасно втратити значну частину запасів, а також можливість оперативно забезпечувати товарами магазини чи клієнтів.