» » Зараз може бути кінець проекту «Садовий – Президент України»


Зараз може бути кінець проекту «Садовий – Президент України»

Фото: Для Садового було дуже важливо ніде не забруднитися, пройти між краплями і ніде не взяти на себе відповідальність.
1 272

КИЕВ. 13-06-2016, 14:49. Вести-UA || Новости Украины | Новини України

Якщо міський голова Львова Андрій Садовий не розв’яже зараз проблеми сміттєзвалища і Львів захлинеться у смітті, це буде смертельний удар для його кар’єри, вважає політичний аналітик Тарас Чорновіл. В інтерв’ю він розповів, наскільки трагедія у Грибовичах попсувала імідж Садового у загальноукраїнському форматі і у що це може вилитись, а також відкрив нові подробиці скандалу із «чорною касою» Партії регіонів.

Садовий боїться брати на себе відповідальність

– Зараз у Львові тема номер один – це Грибовицьке сміттєзвалище. Як у Києві сприймають цю проблему і чи має вона там такий же резонанс?

– Ми дуже сильно стомилися від жахливих новин з війни, але не відвикли від того, що всі новини мають бути жахливими. Тому мені здається, що десь на підсвідомому рівні дуже багато центральних ЗМІ вхопилися за грибовицьку тему, щоб відірватися від подій на Сході, але показуючи якісь негативні моменти.

Сама ця подія екстраординарна. У місті, яке має великі претензії на європейськість, раптом виявляється, що тут за всі роки незалежності не можуть зробити елементарної речі – забезпечити роботу нормального сміттєпереробного заводу, як це робиться в будь-якому нормальному європейському місті. І ця новина викликала шок, тому що ніхто не очікував, що у Львові може виникнути така проблема. Такого нехлюйства ніхто не чекав.

– Які можуть бути політичні наслідки цієї трагедії?

– Є певні речі, на яких не хотілося б спекулювати, тому що сталося страшне горе, там загинули люди. Але коли вже це відбулося, все одно потрібно робити якісь висновки. Тому мені здається що це колись може бути названо початком кінця дуже великого проекту, який називається «Андрій Садовий – президент України і уособлення всього європейського в Україні».

Зі Львова може здаватися, що Садовий уже все обкутав і вже все контролює, що всі українські ЗМІ і весь світ про нього відгукується позитивно. Але тут можна провести аналогію із дощем. Коли ви стоїте в якомусь місці і над вами падає дощ, вам здається що він весь світ заливає. А коли ви дивитеся збоку, то бачите, що це взагалі-то невелика хмарка, яка накриває лише невелику територію.

Так от, Андрій Садовий вибудовує логіку свого політичного розвитку і походу до найвищих вершин в українській політиці у спосіб, який дуже гарно відобразив Василь Симоненко у своїй збірці епітафій «Мандрівка по цвинтарю». Там у нього є куплет «Обережному»:

Торжествують: він не помилявся,
Не змочив ні разу підошов,
Проти вітру жоден раз не пхався,
але ж він нікуди і не йшов.

Для Садового було дуже важливо ніде не забруднитися, пройти між краплями і ніде не взяти на себе відповідальність. Наприклад, згадаймо, як він відмовився стати Прем’єром. Здавалося б, кращого кроку у парламентсько-президентській республіці не може бути. При чому коли до попереднього Прем’єра вже є дуже велика недовіра суспільства – а Яценюка тоді всі вже просто ненавиділи, то будь-хто, хто прийде на його місце, дістає автоматично карт-бланш довіри. Плюс усі серйозні аналітики прогнозували, що дно кризи пройдено і що за законами економіки вже буде рух вверх. І хто втримається на цій посаді, матиме хороші політичні бонуси.

Але ця посада передбачає відповідальність, і Садовий побоявся її на себе брати, як і за будь-яке голосування у Верховній Раді, яке може бути контраверсійним.

Оце бажання відсидітися збоку вилилося у створення такого неконкретизованого, узагальненого образу «європейського мера». І тому він так старається затушувати якісь негативні моменти з минулого, якийсь лобізм, розмови про якісь відкати. Я давно не живу у Львові і цих деталей не помічаю, але навіть сьогоднішня спроба припаркуватися в районі центру для мене закінчилася годинним кружлянням по місту, навіть певною панікою і відчуттям, що прекрасне місто не пристосоване до життя. Такі речі на загальноукраїнський рівень зазвичай не виходять, виносяться лише якісь загальні посили. Але один негативний посил раптом усе це руйнує, тому що до іміджу Андрія Садового приєднується неуспішний фактор. А якщо до цього додадуться інші? Рано чи пізно, всі сміттєзвалища, куди вивозять сміття, будуть закриті для Львова.

Треба було ще тиждень тому підписувати будь-яку угоду про сміттєпереробний завод. До кінця осені цей завод уже міг би запрацювати. Кредити під Львів дали би. Але там треба піти не для своїх людей, там треба піти для нормального розвитку.

Якщо ж Садовий не розв’яже цієї проблеми зараз і Львів захлинеться у смітті, тоді, мені здається, це буде смертельний удар для його кар’єри. Тобто, може виявитися так, що Грибовицьке сміттєзвалище матиме ще одну жертву, якою буде сам Андрій Садовий. У загальноукраїнському форматі це може по ньому дуже сильно вдарити, тому що з’явився перший чітко акцентований проти нього месидж.

– Як можна розцінювати в цьому контексті звернення міського голови до Президента і Прем’єра про оголошення Львова і Грибович зоною надзвичайної екологічної ситуації?

– Це політика і нічого більше. Вся ж проблема не в пожежі – пожежа гаситься пожежною технікою. Вся проблема в тому, що оскільки у Львові досі не робиться жодних кроків для сміттєпереробки, місто почне захлинатися у смітті. Тому крім бажання прикрити свої недоробки і показати, що «в нас трагедія, а нам ніхто не хоче допомогти», я тут, чесно кажучи, нічого не бачу.

Довести партійну корупцію можливо

– Тепер до іншої теми. Ви давали свідчення в НАБУ щодо «чорної каси» Партії регіонів. На вашу думку, чим завершиться ця справа?

– По-перше, я думаю, що будь-який такий скандал є корисний. Наприклад, скандал з офшорами, який, щоправда, в Україні був трохи викривлений. Думаю, Порошенко просто мав би все пояснити наперед, тоді у нього цієї проблеми не виникло б. Але такий скандал відбувся і він привернув увагу до цієї теми, показав усім, що працювати в офшорах не треба. Плюс зараз ініціюється розробка законодавства проти уникнення оподаткування і приховування прибутків через офшори.

Щодо «чорної каси» ПР, то поки що засвічено дуже мало – половина 2012 року. Там немає нічого особливо цікавого, тому що в 2012 році Партія регіонів мала всю владу, їй не треба було когось особливо підкуповувати. Там в основному люди, які були на зарплаті у ПР, це депутати, судді, мери. І відкриття цієї інформації показує, що якщо ти йдеш на те, щоб тебе ставили на зарплату, ти, рано чи пізно, дістанеш дуже серйозні проблеми – принаймні, морально-політичні.

По-друге, те, що все таємне стає явним, має нівелювати бажання багатьох проводити якісь тендери виключно підкупом. Але це станеться не зараз, коли ми це висвітлюємо, а в тому випадку, якщо за такі речі хтось сяде і якщо хоча би один тендер буде скасовано. Тоді ефект буде колосальний, брудна приватизація зменшиться в рази.

Але є й інший момент. Кожне зло має бути покаране, і в цьому плані я не вірю, що буде результат, тому що є кілька факторів, які не додають оптимізму.

Можна було би підтвердити достовірність цих документів, якщо би по кожній сторінці знайти людину, в діях якої не було складу злочину – наприклад, партія виділяла їй гроші на якесь відрядження, і щоб ця людина підтвердила справжність свого підпису і таким чином легалізувала інші. Це як моєю розмовою з Кучмою експертиза підтвердила справжність плівок Мельниченка. Я тоді був єдиним, хто підтвердив свою розмову публічно, а потім за нею порівнювали всі інші розмови. Те ж можна було би зробити і з цими відомостями «чорної каси».

– Але момент був утрачений?

– Так, усі ті, чиї підписи там стоять, уже активно доводять, що це фальшивка. Крім того, навіть якщо довести справжність підписів, треба ще довести, що отримавши ці гроші вони вчинили неправомірні дії, наприклад, фальсифікували вибори чи організували нечесний тендер.

– А стосовно партійної корупції: чи можливо буде довести звинувачення? Наприклад, виплила інформація, що «Наша Україна» брала гроші у ПР.

– Тут може виникнути питання, навіщо це було потрібно, адже ця партія тоді вже ніякої ролі не грала. Але на той час ще була фракція НУ у Верховні Раді, а отже, вона мала квоту у кожній виборчій комісії. Тобто ПР просто викупила тоді в неї ці місця. Це дійсно кримінал, тому що це є корупційні дії, пов’язані з виборчим процесом. І довести це просто, але необхідна копітка робота.

Значно цікавішими, на мою думку, будуть документи за той період, коли Партія регіонів не мала всієї повноти влади. Це 2007-2009 роки.

І там засвітяться цікаві політики. От я особисто бачив, як до каси приходив Олег Ляшко. Також мої колеги бачили там Власенка. Про контакти Юлії Тимошенко з Януковичем уже сказано багато. Це було відомо і в 2008-2009, коли створювалася коаліція ПРіБЮТ. Я, до речі, вважав це позитивною ідеєю.

У «чорній касі» ПР може засвітитися Тимошенко, Ляшко, Тягнибок 

– Коли ці матеріали можуть виплисти? Це станеться десь ближче до виборів?

– Думаю, поки НАБУ їх не опрацює, їх не будуть публікувати, але вони будуть оприлюднені ще в цьому році. Зараз НАБУ терміново розбирає ті матеріали за 2012 рік, які вже були засвічені Лещенком.

Але я думаю, коли вони дійдуть до 2009 року, ой як там засвітиться Юлія Володимирівна. Але це за умови, якщо ті документи, які йшли до НАБУ через Віктора Трепака, не пройшли через ще одну інстанцію – Валентина Наливайченка. Тоді, боюсь, деякі сторінки можуть просто зникнути, адже він не так давно повністю перейшов під управління Юлії Володимирівни. Але тоді все одно по датах можна буде зорієнтуватися, зникло щось чи ні.

На мою думку, ми ще побачимо цікаві факти політичної корупції. Цілий ряд політичних структур і окремих осіб фінансувалися Партією регіонів. Таким чином регіонали старалися утримувати хороші відносини зі своїми нібито опонентами. Ляшка створив Льовочкін, це всі добре знають. Радикальна партія – це був проект Партії регіонів. Корумпування партії «Батьківщина» також відбувалося. Просто не всі ці моменти зафіксовані у партійній касі, адже було ще кілька інших кас.

Зокрема, була каса персональна Клюєва. От ми всі пригадуємо знамениту історію, коли Сівкович у 2007 році скуповував для Партії регіонів депутатів з «Батьківщини». Тоді Клюєв керував цим процесом і доводив кількість людей у фракції до конституційної більшості – 300 голосів. Насправді це було не з партійної каси, а з особистих грошей Клюєва, тому що він хотів до дня народження Януковича зробити йому подарунок – конституційну більшість.

Але фінансування ряду інших подібних проектів відбувалося через партійну касу. Думаю, Ляшко йшов усе-таки через партійну касу, Тягнибок мусив іти через партійну касу, тому що він розглядався як партійний проект Партії регіонів. Коли я був членом ПР, Клюєв тоді опікувався «Свободою», і нам дуже жорстко пояснювали, як ми маємо обходитися з Тягнибоком. Наприклад, була вказівка, щоб Тягнибока ми ніколи не хвалили за його ідеологію, бо буде і нам, і йому гірше. Натомість його за ідеологію треба було критикувати, розказувати, який він націоналіст, але уникати слова «фашист», тому що це може мати негативний відтінок, і в жодному випадку не допускати навіть натяків на якісь корупційні елементи в його діяльності. Були тоді якісь фармацевтичні скандали навколо Тягнибока, і коли в Партії регіонів хтось спробував це розкрутити, то одразу посадили на місце і сказали: критикувати тільки за політику.

Ще одна цікава історія. За кілька днів до виборів 2006 року, коли я повертався в літаку з Луганська, зі мною поряд сидів заступник начальника обласного штабу, матюкався на всю котушку, бо вони в Луганську вибудували таку систему, щоб усі голоси отримала ПР, навіть комуністів зуміли задавити, розставили скрізь своїх спостерігачів, усіх членів комісії купили. І тут йому за тиждень чи за два перед виборами приходить наказ зняти усіх цих людей з дільниць і відправити на Західну Україну для підтримки результатів партії Тягнибока. От чому Ляшко і Тягнибок почали зараз так обурюватися і розказувати, що проти них готуються провокації.

Там, я думаю, засвітяться ще багато міських голів. Тому що це якраз ті, кого Партії регіонів доводилося корумпувати, бо своїх людей вона і так тримала на зарплаті, а от чужим треба було давати хабарі. Думаю, після оприлюднення цих матеріалів багато кому кар’єра трохи підмочиться.

Розмовляла Тетяна Штифурко, ІА ZIK